Замкнута дитина

     Замкнута дитина – відчужена, стримана, це дитина «віддалена», відчуває потребу у віддаленні від надто болісного для неї світу в свою внутрішню «шкаралупу».

Симтоми

     В певній мірі багато дітей відчувають ці почуття. Але більш тривожать ті, хто вже явно проявляє симптоми замкнутості:

• дитина може взагалі не розмовляти, говорити в крайньому випадку, вимовляти слова пошепки;
• тримається подалі від усіх або з великими труднощами входить у колектив;
• у нього друзів дуже мало або немає зовсім;
• малюк боїться почати щось нове;
• не вирішується висловити свою думку;
• таїть усередині свої почуття, думки, події, не йде на розмову з дорослим;
• часто ухиляється в розмові, прикриваючись фразою «я не знаю», а іноді і дійсно думає, що йому нічого сказати;
• зайва обережність у словах і вчинках;
• відсутність спонтанних проявів (але може дуже бажати цієї спонтанності);
• неглибоке дихання;
• психосоматичні прояви (біль у шлунку, наприклад);
• бажання завести незвичну домашню живність (павука, ящірку, змійку);
• часто тримає руки за спиною, в кишенях, щільно притиснутими до себе, мляво висять уздовж тіла (немає живої жестикуляції).

Негативні прояви і наслідки

У замкнутості є негативні наслідки і якщо нічого не робити, то дитина:

• не буде наважуватися на вибір, доводити все до кінця, звертаючи з шляху;
• буде схильна до глузування навколишніх людей, однолітків;
• їй будуть снитися нічні кошмари (проблемам, страхам залишиться виражатися тільки через них);
• не навчиться розпочинати розмову, підтримувати контакт (загрожують проблеми із спілкуванням у дорослому житті);
• не зможе проявляти вільно свої почуття і бажання;
• постійно стане контролювати себе, своє спілкування і дії;
• буде боятися вільно розвиватися, пізнавати, вдосконалюватися в різних сферах життя;
• не зможе задовольняти свої соціальні, психологічні, особистісні, сексуальні потреби;
• збереже невпевненість в собі на багато років;
• не буде вирішувати складні проблемні ситуації;
• буде наодинці;
• можливі душевні розлади (вони ж зменшують тривалість життя).

Що робити?

Найважливіше, чого не слід допускати по відношенню до замкнутого малюка – це застосування сили (моральної і фізичної). Психологи рекомендують такі підходи:

• сприймати дитину такою, якою вона є;
• менше говорити самому в спілкуванні з ним;
• розповісти про те, що турбуєтеся про нього (будь-яких його складностях);
• в розмові з дитиною не виставляти замкнутість як проблему;
• навчити його усвідомлювати свої страхи, образи;
• виявляти і опрацьовувати страхи через гру, малювання (можна запропонувати намалювати хлопчика чи дівчинку – відповідно своїй підлозі; спочатку ці малюнки будуть занадто правильними, без емоцій; дитині потрібно запропонувати розповідати про героя малюнка (ігри), але не варто чекати результату відразу);
• в ранньому віці варто навчити дитину знайомитися, спілкуватися, вирішувати проблемні ситуації;
• підкріплювати, хвалити рішучість дитини;
• постаратися дізнатися причини, проблеми та допомогти їх вирішити, підказати стратегію (самому вирішувати тільки при загрозі життю та здоров’ю дитині);
• допомогти впоратися з комплексами і страхами.
• Якщо самостійна робота над проблемою не дає результатів, тоді дитині зможе допомогти психолог. Він в роботі з такими дітьми часто використовують експресивні техніки. Застосовується малювання, ліплення, вправа з пропозиціями, що починаються з «Я …», підхід «тут і зараз» також є дуже дієвою допомогою. Спочатку відбувається усвідомлення своїх страхів, засмучень і образ, далі проводиться психокорекція.
• В цілому, замкнутість – це всього лише сигнал. Впоравшись з причинами, ти неодмінно звільниш свою дитину. Головне, вчасно виявити та виправити. Розбий «шкаралупу» дитини, але дуже, дуже дбайливо.