Замкнута дитина
Замкнута дитина – відчужена, стримана, це дитина «віддалена», відчуває потребу у віддаленні від надто болісного для неї світу в свою внутрішню «шкаралупу».
Симтоми
В певній мірі багато дітей відчувають ці почуття. Але більш тривожать ті, хто вже явно проявляє симптоми замкнутості:
- дитина може взагалі не розмовляти, говорити в крайньому випадку, вимовляти слова пошепки;
- тримається подалі від усіх або з великими труднощами входить у колектив;
- у нього друзів дуже мало або немає зовсім;
- малюк боїться почати щось нове;
- не вирішується висловити свою думку;
- таїть усередині свої почуття, думки, події, не йде на розмову з дорослим;
- часто ухиляється в розмові, прикриваючись фразою «я не знаю», а іноді і дійсно думає, що йому нічого сказати;
- зайва обережність у словах і вчинках;
- відсутність спонтанних проявів (але може дуже бажати цієї спонтанності);
- неглибоке дихання;
- психосоматичні прояви (біль у шлунку, наприклад);
- бажання завести незвичну домашню живність (павука, ящірку, змійку);
- часто тримає руки за спиною, в кишенях, щільно притиснутими до себе, мляво висять уздовж тіла (немає живої жестикуляції).
Негативні прояви і наслідки
У замкнутості є негативні наслідки і якщо нічого не робити, то дитина:
- не буде наважуватися на вибір, доводити все до кінця, звертаючи з шляху;
- буде схильна до глузування навколишніх людей, однолітків;
- їй будуть снитися нічні кошмари (проблемам, страхам залишиться виражатися тільки через них);
- не навчиться розпочинати розмову, підтримувати контакт (загрожують проблеми із спілкуванням у дорослому житті);
- не зможе проявляти вільно свої почуття і бажання;
- постійно стане контролювати себе, своє спілкування і дії;
- буде боятися вільно розвиватися, пізнавати, вдосконалюватися в різних сферах життя;
- не зможе задовольняти свої соціальні, психологічні, особистісні, сексуальні потреби;
- збереже невпевненість в собі на багато років;
- не буде вирішувати складні проблемні ситуації;
- буде наодинці;
- можливі душевні розлади (вони ж зменшують тривалість життя).
Що робити?
Найважливіше, чого не слід допускати по відношенню до замкнутого малюка – це застосування сили (моральної і фізичної). Психологи рекомендують такі підходи:
- сприймати дитину такою, якою вона є;
- менше говорити самому в спілкуванні з ним;
- розповісти про те, що турбуєтеся про нього (будь-яких його складностях);
- в розмові з дитиною не виставляти замкнутість як проблему;
- навчити його усвідомлювати свої страхи, образи;
- виявляти і опрацьовувати страхи через гру, малювання (можна запропонувати намалювати хлопчика чи дівчинку – відповідно своїй підлозі; спочатку ці малюнки будуть занадто правильними, без емоцій; дитині потрібно запропонувати розповідати про героя малюнка (ігри), але не варто чекати результату відразу);
- в ранньому віці варто навчити дитину знайомитися, спілкуватися, вирішувати проблемні ситуації;
- підкріплювати, хвалити рішучість дитини;
- постаратися дізнатися причини, проблеми та допомогти їх вирішити, підказати стратегію (самому вирішувати тільки при загрозі життю та здоров’ю дитині);
- допомогти впоратися з комплексами і страхами.
- Якщо самостійна робота над проблемою не дає результатів, тоді дитині зможе допомогти психолог. Він в роботі з такими дітьми часто використовують експресивні техніки. Застосовується малювання, ліплення, вправа з пропозиціями, що починаються з «Я …», підхід «тут і зараз» також є дуже дієвою допомогою. Спочатку відбувається усвідомлення своїх страхів, засмучень і образ, далі проводиться психокорекція.
- В цілому, замкнутість – це всього лише сигнал. Впоравшись з причинами, ти неодмінно звільниш свою дитину. Головне, вчасно виявити та виправити. Розбий «шкаралупу» дитини, але дуже, дуже дбайливо.
|